До уваги землевласників та землекористувачів
На виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 16 грудня 2020 року №763/01.02-01 «Про проєкт програми з локалізації та ліквідації карантинних організмів на території Тернопільської облаті на 2021-2023 роки» та доручення голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 29 травня 2019 року № 67 «Про ліквідацію вогнищ розповсюдження борщівника Сосновського на території області», повідомляємо землевласників та землекористувачів про розповсюдження шкідливих організмів на території громади.
Бережіть своє здоров’я та уникайте неприємних зустрічей з небезпечною рослиною.
Борщівник Сосновського – багаторічна рослина, родини зонтичних, що виглядає, наче величезний кріп, і сягає 2-3 метрів заввишки, має товсте порожнисте стебло та великі перисті листки. Ця рослина, завдяки потужній наземній масі, витісняє інших представників флори і не дає їм розвиватися, повністю займає свій ареал зростання. Він легко пристосовується до будь-яких умов, йому не страшні ні заморозки, ні посухи, росте на будь-якому ґрунті. Борщівник мігрує Україною – відомчими смугами автомобільних та залізничних шляхів, узбіччями польових доріг, з’являється на сільськогосподарських угіддях, необроблювальних землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних і дачних ділянках, обочинах лісів, у парках, садах, каналах, ярах, заплавах річок.
Борщівник Сосновського – це небезпечний вид, до якого необхідно вживати заходи, щоб запобігти його поширенню. Такими заходами є: систематичне скошування, зрізування товстих коренів на глибині 10-15 см. Найефективніший засіб боротьби – хімічний. При появі першої розетки, рослину належить обробити гербіцидами суцільної дії, а саме – препаратами гліфосадної групи. Якщо ж упустили момент і рослина зацвіла, то скошену квітку обов’язково треба спалити, бо насіння дозріває навіть тоді, коли рослина скошена (одна рослина дає 15-20 тисяч летючих насінин, які можуть проростати в ґрунті навіть через 10-12 років).
Останнім часом борщівник Сосновського став дуже актуальною темою для всіх. Ще з 70-х років борщівник почали використовувати на корм худобі, адже рослина швидко нарощувала дуже потужну біомасу. Проте, необдумане впровадження борщівника Сосновського в сільськогосподарське виробництво, як нетрадиційної кормової культури, призвело до неконтрольованого його поширення в біоценозах Тернопільської області. Поряд з всіма перевагами борщівника, виникло багато проблем, це і погана якість молока при його згодовуванні, виснаження ґрунту рослиною, витіснення інших рослин. Але найбільша і найвідчутніша проблема полягає в тому, що борщівник являючись інвазійним видом рослин, завдає шкоди здоров’ю людей. Сік борщівника потрапивши на шкіру людини викликає серйозні опіки. При сильних опіках підвищується температура, починається лихоманка, з’являються виразки, а після загоєння на їх місці ще 2-3 роки залишаються темні плями. Наслідки таких уражень шкіри, іноді зберігаються все життя. Ураження борщівником посилюється при сонячному світлі. Висока активність борщівника на світлі пов’язана з наявністю в ньому особливих фотодинамічних активних речовин – фуранокумаринів, які підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового світла і нейтралізують при цьому дію меланіну.
Амброзія полинолиста – це один з найнебезпечніших карантинних бур’янів, що несе загрозу для людей та завдає великої шкоди сільському господарству. Походить з Північної Америки. На теперішній час розповсюджений майже по всьому світу, в Україні присутній в 21 областях.
Амброзія полинолиста – однорічний бур'ян, рослина якого за зовнішнім виглядом схожа на коноплі, а за розмірами і формою листків нагадує полин гіркий (звідки і назва полинолиста), має міцну кореневу систему. Стебло прямостояче, розгалужене, висотою від 0,1 до 2-2,5 м в залежності від умов зростання. Корінь стрижневий з потужним розгалуженням, проникає в глибину до 4 м. Чоловічі квіти жовті, зібрані в колосовидні суцвіття на верхівках стебел, жіночі – розташовані в пазухах листків або біля основи чоловічих суцвіть. Плід – сім'янка в обгортці, з 5-7 дрібними шипиками навколо верхньої частини і одним великим в центрі.
Насіння амброзії можуть бути занесені в регіони, вільні від цього бур'яну, з вітчизняним або імпортним насіннєвим та продовольчим зерном, продуктами переробки зерна (шрот соєвий, комбікорми тощо), від інших промислових відходів переробки насіння культур (лузга соняшника, відходи насіння люцерни або конюшини і т.д.), із сіном, соломою, силосом, в тому числі і з підстилкою в вантажних автомашинах, з розсадою і іншими матеріалами. Також на значні відстані переноситься: з водним потоками, вітром, птахами, для яких насіння амброзії є кормом, транспортом.
Шкодочинність амброзії полягає в зниженні врожайності сільськогосподарських культур, засмічені врожаю, погіршенні якості кормів, зниженні продуктивності пасовищ. Амброзія, розвиваючи потужну надземну масу і кореневу систему, створює конкуренцію за елементи харчування і вологість, внаслідок чого чинить негативний вплив на насіння і сильно пригнічує ріст культурних рослин.
Під час цвітіння кожна рослина амброзії утворює мільярди пилкових зерен, які піднімаються в повітря та переносяться на великі відстані, викликаючи у чутливих людей алергічне захворювання, яке протікає у вигляді алергічного риніту, кон’юнктивіту, бронхіальної астми, мігрені, кропивниці, лихоманки.
Методи боротьби. Найефективнішим засобом боротьби з бур’яном є застосування комплексного підходу до вирішення проблеми - застосування агротехнічних, механічних та хімічних методів боротьби.
Агротехнічний метод передбачає очищення посівного матеріалу, дотримання чергування культур у сівозмінах, основний і передпосівний обробіток ґрунту, вчасний догляд за посівами. У населених пунктах – у вогнищах амброзії полинолистої – створення газонів з багаторічних трав, оскільки вони пригнічують чисельність, ріст та розвиток рослин амброзії полинолистої. На полях найкращий захист від цієї рослини забезпечують культури суцільного посіву, що формують потужну листостеблову масу — озимі пшениця, жито, ячмінь, тритікале. Хімічний метод доцільно застосовувати у промислових зонах, на узбіччях доріг, на сільгоспугіддях. Він передбачає застосування гербіцидів відповідно до переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Досягти високого результату при застосуванні хімічних препаратів можна у фазі до 2-4-х справжніх листочків амброзії. У більш пізніх фазах розвитку амброзії ефективність дії хімічних препаратів суттєво знижується.
Механічний метод бажано застосовувати на територіях населених пунктів. На землях з високими й дуже високими санітарно-гігієнічними вимогами (землі навколо житлової забудови, громадських будівель, тваринницьких ферм, парки, стадіони, спортивні майданчики, промислові території тощо), де не можливе застосування гербіцидів. Тут амброзія знищується шляхом випалювання, ручного видалення або скошування. На присадибних ділянках та клумбах найефективніше виполювати рослини амброзії полинолистої. Чим менша рослина, тим легше проводити цю процедуру. Невеликі рослини, особливо після дощу, добре вириваються з корінням. Доведена ефективність пізнього скошування амброзії полинолистої безпосередньо до її цвітіння, коли утворюються волотеподібні суцвіття, але вони ще не розкрились, що дозволить вирішити кілька проблем – утворення алергенного пилку та насіння. Орієнтовні оптимальні терміни скошування – друга половина липня – початок серпня.
Американський білий метелик - батьківщина шкідника Північна Америка, звідки він був завезений у Європу. Небезпечний шкідник у південних і західних областях України.
Пошкоджує понад 140 видів деревних і чагарникових рослин. Породи, яким віддає перевагу, — шовковиця, клен ясенелистий, волоський горіх, плодові дерева. Гусениці, відроджені з однієї кладки яєць, можуть повністю оголити плодове дерево 10 – 15річного віку.
Метелик з розмахом крил 40 – 50 мм; крила білосніжні з шовковистим полиском; тіло вкрите густими білими волосинками; вусики чорні з білим нальотом, у самки ниткоподібні, у самця перисті; ноги світложовті. Яйце розміром 0,6 – 0,7 мм, кулясте, гладеньке, блакитнувате, іноді жовтувате. Гусениці молодших віків світложовті; голова, грудний щиток і грудні ноги чорні; вздовж спини два ряди чорних або світложовтих бородавок, по боках — чотири ряди; на кожній бородавці чорні й білі волосинки. Гусениця, яка завершила живлення, — 30 – 40 мм завдовжки, зі спинного боку оксамитовокоричнева, по боках тіла — жовті смуги з оранжевими бородавками, на яких розміщені тонкі світлі волосинки й двітри волосинки чорного кольору; голова і ноги чорні. Лялечка — 10 – 15 мм, спочатку лимонножовта, з часом — темнокоричнева, у темному пухнастому коконі сіруватого кольору.
Заходи захисту - застосовують організаційні, агротехнічні та хімічні методи. До організаційних віднесені зміна шляху руху транспорту, контроль за перевезенням вантажів, агротехнічних методів - збір та знищення гусені та кладок яєць. Гілки з гніздами обрізають і спалюють. На уражених деревах видаляють мертву кору, стовбури обмазують вапном. На присадибних ділянках застосовують ловильні пояси із картону чи гофрованого паперу, який перед заляльковуванням гусені знімають і спалюють. Винищувальні методи: 2–3-кратна обробка гусені 1–2-х поколінь інсектицидами з інтервалом 7–10 днів препаратами Карате, 5% к. е. (0,2–0,4 л/га); Дімілін, 25% с. п. (0,1–0,2 кг/га); Фосбецид, 50% к. е. (0,5–1,5 л/га) тощо. Витрати робочого розчину - 2–10 л на 1 дерево, залежно від розміру крони. Біологічна боротьба: використовують підвиди Bacillus thuringiensis та препарати на основі грибів Beauveria bassiana і B. globulifera, яйцевого паразита трихограма (Trihogramma dendrolimi) і нематоди.
