На нього вдома чекає Оскар: історія командира гармати тернопільської артилерії
Свою військову службу Філософ починав з кіномеханіка, там зрозумів, що зовсім не для війська. Та несподівано для себе майже 10 років тому став артилеристом
Ми продовжуємо проєкт «Героям слава», знайомтеся, наш Герой — 49-річний командир гармати одного з підрозділів тернопільської артилерії на псевдо «Філософ».
На війні себе не бачив
На запитання, чим займався в цивільному житті, відповідає, жартуючи, що легше запитати, чим він не займався. Вчився на агронома, у радіотехнічному училищі, працював на будовах, на Заліщицькому водоканалі. За кордон не їздив, допомагав хворій мамі вдома.
На строковій службі Філософ був клубним співробітником, жартома називає себе поштарем-кіномеханіком. На той час у вихідні крутив фільми в клубі для солдатів. Каже, що навіть не було за ним закріпленого автомата.
— Я і армія — речі несумісні, — сміється. — У думках ніколи не припускав.
Однак на захист Батьківщини став ще у 2015-му: в АТО служив у 14-й окремій механізованій бригаді, відтак на час повномасштабного наступу був записаний в активний резерв. Тому 24 лютого уже був у заліщицькому військкоматі, а за кілька днів — Київщина, Житомирщина. Згадуючи той час, каже, що було спекотно навіть у лютому. Філософ був номером розрахунку на «Гіацинті», згодом, у травні, їх переозброїли на іноземні гаубиці «М777».
Найголовніше — «стерти нечисть»
Невиспані та замучені працювали батарейно на перекатах, не рахуючи влучань, мовляв, «попали, тай добре!». Мотивувало хлопців відчуття користі від роботи.
— Кожен, хто воює, чує, звідки летить, визначає напрямок і час прильоту, — розповідає про будні служби Філософ. — Нам дають установки, гармата вкопана, важливо її навести, зарядити, вчасно і влучно вистрелити, щоб стерти цю нечисть.
Серед військової рутини співрозмовнику важко виділити якісь особливі випадки. Однак пригадав, як на ходу знищили два БМП.
— Коли йшов масований обстріл, їхали дві «бехи», ми знищили їх разом із піхотою, — розповів військовослужбовець, уникаючи героїзму. — У командира розрахували, дали команду «вогонь», ми ж — один механізм. Наше завдання — точно навести, виконати, вчасно втекти.
У такий же спосіб, за словами Філософа, згоріли багато одиниць ворожої артилерії, підвози боєкомплектів, та інша техніка.
У 22-му році випускали з однієї гармати по дві сотні снарядів за добу. На початках навіть змагалися між своїми розрахунками, хто більше випустить снарядів. Така інтенсивність роботи позначилася на здоров'ї військових.
Не без «сюрпризів»
Колектив — здружений, живуть на роботі, у бліндажах, щодня поміж бойовими завданнями щось майструють: як не вороги бомблять, то щурі докучають. Особливо багато гризунів взимку, як окопуються поблизу сіл.
— Якось щур упав побратиму на голову, — згадує Філософ. — Втікали — хто куди: щуряка в один бік, боєць в інший. Це нормальне явище.
Інший епізод, що ілюструє умови роботи, це коли після дощів вода стекла в копаньєр, де стояла гармата, і хлопцям доводилося працювати по пояс у багнюці. Та це не завадило точно навестися і влучити в ціль.
Живуть і працюють військовослужбовці у звичайних польових умовах, звикаючи до усіх «сюрпризів» природи. Від держави мають гідне забезпечення харчами, одягом, амуніцією. Готують самі, іноді мають можливість поїхати до крамниць, докупити все, чого бракує «на господарстві». Люблять потішити себе смаколиками, морозивом, наприклад.
— Є у нас такі, що мають дар від Бога готувати, а інші мають дар дегустувати, — сміється співрозмовник. — Готуємо те, що швидше та ситніше, щоб на довше вистачило.
У сорочці народився
У населених пунктах, де пройшли окупанти, немає нічого. Цілими залишаються хіба що підвали. У них можна сховатися від обстрілів.
Пригадав Філософ, як потрапив під обстріл тактичного комплексу «Точка-У» під Білогірівкою, то біг, як заєць по полю.
— Колись бабуся розповідала, що в сорочці родився, — перебиває невеселі історії своїми фірмовими жартами співрозмовник.
Схожа ситуація була під Лисичанськом, якраз, коли мали робити бліндаж. Згодом у брехливій пропаганді з'явилися повідомлення, що «пахло смаженим м’ясом», хоч насправді у підрозділі Філософа втрат не було.
— Звідти прилітає дуже часто — сиплять, не шкодують, — розповідає Філософ. — Раніше не було стільки КАБів, ланцетів, як зараз. Ланцети часом збиваємо: є в розрахунку кулеметник, він займає позицію, слідкує за небом, якщо появляється в межі досягнення, — збиває. Ланцет літає гучно, ми чуємо, крім цього нас попереджають.
З місцевого населення залишилося небагато людей — лише ті, які не мають куди виїхати. Магазинів немає. Виживають завдяки городам і грядкам, допомагають їм волонтери, сільський голова організовує підтримку.
Не уявляєте, що твориться
Мотивує військовослужбовців бажання повернутися додому, тому й працюють, щоб пришвидшити його втілення. Знають, що вдома війни не відчувають.
— Вони втомлені від війни ще більше, ніж ми, — каже. — У відпустках контраст вражає. «Ви не уявляєте, що там твориться», — це фраза, яку часто повторює Філософ на скарги, що людям у тилу війна набридла.
Чекають на Філософа з фронту дві сестри. У кожної свої сім'ї, свої клопоти. Спілкується зі старшою щодня, а вона вже все переповідає молодшій.
— Найбільше, певне, мені буде радий собака Оскар, — зітхає, згадуючи про дім Філософ, не перестаючи жартувати. — Порода у нього — «чистоплотна дворова», схожий на лиса. Тому вночі з дому не випускав, щоб не вполювали. Зараз за ним доглядає племінниця.
Що кажуть колеги по службі
Побратими кажуть, що Філософ, хоч і сором'язливий, користується авторитетом, безстрашний і відповідальний.
— Якось під час обстрілів він не побоявся і відкрив контрбатарейний вогонь, — розповідає його командир. — Вирахував час між приходами, розрахував роботу і першим пострілом змусив ворога замовкнути. Ми разом працюємо вже рік, і до того я його знав — разом брали участь у Білогорівській переправі. Він ще тоді не був командиром, однак потенціал було видно.
Зараз Філософ не тільки командир, але й справжній авторитет підрозділу. Його стратегічне мислення і рішучість надихають побратимів. Він вміє знайти правильні слова підтримки і приймати складні рішення у найгарячіші моменти боїв. Його незламний дух і відданість своїй справі є прикладом для всіх.
Нагороджений «Золотим Хрестом» від Залужного і низкою відзнак від бригад.
https://te.20minut.ua/lyudi/na-nogo-vdoma-chekae-oskar-istoriya-komandira-garmati-ternopilskoyi-ar-11932492.html?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1t-S0pbcoC8L51-47TseMtSJLHfehwLgcfGXi8HObtfOgpzycqCTwhB2A_aem_9J5WLuMUFuik8WGr2-Z1jQ
