Рік без Івана Попіля...
Сьогодні, 28 жовтня, минає перша річниця від дня загибелі нашого земляка, Героя, відважного Воїна і хороброго Захисника — Івана Попіля, який віддав своє життя за свободу і незалежність України.
Йому було лише 27 років…
Відчайдушний, світлий, добрий, сповнений життя.
Патріот своєї землі, людина з великим серцем, щирою душею і незламною вірою в Перемогу.
Мужній Воїн, вірний Побратим, люблячий Син і Онук, найкращий у світі Брат…
Він назавжди залишиться поруч — у нашій пам’яті, у наших серцях.
Попіль Іван Володимирович народився 16 липня 1997 року в селі Буряківка Чортківського району Тернопільської області.
Був первістком у родині — слухняним, добрим і працьовитим хлопцем, який змалку допомагав бабусі та дідусеві по господарству.
Навчався у Буряківській школі І–ІІ ступенів, де проявив себе як уважний, наполегливий та активний учень.
У 2012 році продовжив навчання у Базарській школі І–ІІІ ступенів, яку закінчив із відзнакою.
Маючи високі результати ЗНО, у 2014 році вступив до Тернопільського медичного університету імені І. Я. Горбачевського.
Ще під час навчання твердо вирішив стати хірургом, щоб рятувати життя людей.
Іван був донором, здавав кров не заради визнання — а тому, що мав велике, відкрите серце.
Його неодноразово відзначали подяками як найактивнішого донора.
Після завершення навчання проходив інтернатуру у Першій міській лікарні м. Тернополя, у хірургічному відділенні.
Будучи інтерном, брав участь у складній операції на серці, де його вмілі руки та спокій урятували життя пацієнтові.
Згодом працював у Тернопільській обласній лікарні, допомагаючи колегам рятувати поранених воїнів.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Іван без вагань сказав:
«Я маю бути там. Я маю рятувати життя, надавати допомогу…»
25 червня 2024 року він став до лав Збройних Сил України.
Попри те, що за покликанням був лікарем, служив командиром 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7300, у званні молодшого лейтенанта.
Побратими згадують Івана як людину світла, щиру, доброзичливу, готову допомогти кожному.
Його поважали за професіоналізм, скромність, людяність і золоте серце.
28 жовтня 2024 року молодший лейтенант Іван Попіль героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області.
3 листопада 2024 року Героя з усіма військовими почестями поховали у рідному селі Буряківка.
Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та вдячності. Вшануймо Івана молитвою, квітами, щирою пам’яттю.
Вічна слава і низький уклін Герою!
Герої не вмирають — вони живуть у вічності, у серці кожного з нас.
