Світла пам’ять Герою…
Сьогодні, 29 квітня 2026 року, минає друга річниця з дня загибелі нашого земляка, жителя села Ворвулинці — солдата, стрільця-санітара єгерського підрозділу Володимира Теодоровича Попіля.
Два роки… як у серцях рідних, близьких, друзів і всієї громади живе світлий спомин про людину, яка віддала своє життя за Україну.
Володимир був людиною щирої душі та великого серця. Добрий, чуйний, відповідальний, працьовитий, він завжди знаходив сили підтримати інших, допомогти, сказати правду, навіть якщо вона була непростою. Завжди усміхнений, із власною думкою, із глибоким відчуттям справедливості — таким його пам’ятають усі, хто мав щастя знати Володю.
Він жив повно, щиро й по-справжньому: багато працював, цікавився життям людей, долею країни, не стояв осторонь. Щонеділі йшов до храму — з вірою, з надією, з молитвою. Його життєвий шлях не був легким, але він ніколи не відступав перед труднощами. В останні роки самовіддано доглядав важко хвору маму, залишаючись опорою і підтримкою там, де це було найбільш потрібно.
Його мужність і сила духу проявилися сповна, коли він став на захист рідної землі. Володимир загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині, залишившись вірним присязі, Україні, своєму народові до останнього подиху.
Сьогодні ми згадуємо його тихою молитвою і добрим словом. Схиляємо голови у скорботі та вдячності. Його подвиг — це не лише сторінка історії, це жива пам’ять, яка назавжди залишиться у наших серцях.
Він віддав життя за мир, за свободу, за майбутнє України і цю жертву неможливо виміряти словами.
Світлий спомин про Володимира Попіля житиме вічно у серцях людей, у рідному селі, у кожному вільному подиху нашої держави.
Вічна пам’ять і шана Герою.
